Дорогі браття і сестри у Христі, із торжеством П’ятидесятниці ми завершуємо Пасхальний цикл: від неділь, що приготовляли нас до Великого посту, ми мали роздуми про людську неміч і Боже милосердя, у часі Чотиридисятниці звертали увагу на грішність людини і на шлях покаяння, важко було пережити Страсний тиждень, адже у ньому показалось обличчя друзів Спасителя, котрі покинули, злякались і закрились у духовній кризі, але у Торжестві Пасхи Милосердний Отець воскресінням Сина показує Свою всемогутність, яка може змінити плач на радість, відчай на надію. Сьогодні у Діяннях апостолів ми бачимо опис зовсім іншої поведінки намолених апостолів, які вийшли із закритого приміщення, які  залишили людські недоліки і із великим смиренням розійшлись сміливо оголосити проповідь на спасіння.
Ось, що може зробити Сила Божого Провидіння, Сила Божого діяння у людині, котра пройшла шлях очищення і духовного зросту.

У цьому Торжестві ми спогадуємо народження Церкви Христа, спільноти, що складається із немічних людей, але сповених Духа Божого!

Бог хоче діяти і через нас, через наші немочі і слабкості! Він хоче показати Свою силу, але для цього потрібно відкритися, повірити і прийняти Духа. Стягання Духа має бути постійним, як вдихаємо повітря для життя тілесного, так маємо вдихати і наповнюватися Духом Божим для Духовного нашого життя.
Є особи, які перестали відчувати потребу у Дусі, у духовному житті. і слова Христа: Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! –  їх не стосується…

А що є з людиною, яка вже не відчуває потреби у питті? у їжі? вона поступово себе настроює на смерть… так є з людиною, яка перестає відчувати духовну спрагу…до неї поступово приходить духовна смерть.

Стягання Духа – це прийняття води живої, яка буде даруватися ближнім у формі Ділення слова і діл милосердя.