Дорогі браття і сестри, ось ми наблизились до третої неділі святого Великого посту, яка особливою назвою звертає нам увагу на святий хрест. Це не тільки середина посту, а це середина нашої духовної уваги. Бо саме хрест, символ Божої любові, є сповненням обіцянки Спасіння Людини. На хресті звершився цей Новий завіт: угода між Сином та усіма, хто увірує в Нього, та Батком, що готовий повернути колись втрачений людиною рай.
Пригадаймо у цей час посту, що Бог створив нас з великої любові для вічної радості та щастя. Адам і Єва, будучи в раю, перебували в Божій благодатті і любові. Вони їли плоди з дерева життя, яке створив в едемському саду Господь, щоб насичувати їх своїми благами вічно.
Але після того, як перші люди скуштували заборонений плід з дерева пізнання добра і зла, цим переступивши Божу заповідь, згрішили, то Бог вигнав їх з раю. Покарати за переступ – це не був акт помсти, але це був прояв Божої милості, Господь забрав заплямовану гріхом людину з раю, щоб вона часом не спожила плоду з дерева життя і не жила повіки, щоб таким чином гріх і зло не стали вічними. дуже символічно нам говорить про це Святе Писання, що Бог поставив навіть херувима з полум’яним мечем охороняти дорогу до дерева життя.
У кожній людині тепер передається наслідок первородного гріха, що спонукає нас схилятися до гріха, але також кожен народжений у земному житті підсвідомо шукає райську благодать і щастя, цей спомин нам передається ще від Адама і Єви. Марні наші намагання віднайти рай у матеріальних речах чи в земських насолодах. Бо лиш, перебуваючи з Богом, людина насправді може бути щасливою. Бог це знає і тому далі продовжує її спасати від всього проминаючого, а скеровує до вічного! Були пророки і Богом послані люди, але коли прийшла повнота часу Він посилає свого Сина, щоб Той спас людину від гріха і відкрив їй дорогу назад до раю.
Ісус виконав волю Отця: прийняв на себе людськість, пожив між людьми жертвуючи собою і дав себе розп’яти на хресті заради всіх нас і воскрес із мертвих простеливши Собою шлях усякому народженому.
Церква сьогоднішнім Торжеством пргадує нам, що Ісус Своїм хрестом відкрив нам ворота раю, де стоїть і запрошує нас увійти, а херувим з полум’яним мечем вже не охороняє раю. Як співаємо під час Божественної Літургії в цю Хрестопоклінну неділю: “Вже полум’яне оружжя не охороняє врат едемських, на нього бо прийшло преславне погашення – Древо хресне”. Завдяки спасительному ділу Ісуса, Його хресній смерті і воскресінню, людина знову може увійти до раю. Це велика радість!
Але Господь не може завести нас туди без нашої участі. Тому Ісус закликав учнім та апостолів, а ними і нас усіх пройти за Ним той шлях, який вже пройшов Він Сам, а саме: зректись себе, взяти хрест і йти за Ним (Мр. 8, 34).
Спасіння полягає в тому, щоб відректися від свого “Я”, від “своєї волі” і прийняти Божу волю. Довіришись Богу, ми по-ішому почемо жити, бо кожен наш “хрест” стане не покаранням чи помстою, а виявом Божої любові до нас, адже Хрест спасіння є насправді немов ключ до раю.
Залишається відкритим питання: Що ж є нашим хрестом?
Про хрест Ісуса ми знаємо, а що є нашим хрестом?
І туту однкової відповіді для кожного немає. Бо скільки людей, стільки є “хрестів”. Ними може бути кожна ситуація, яка є в нашому житті.
Варто пам’ятати, що всі ситуації, навіть найважчі, всі люди, навіть найнеприємніші, все це посилає нам Господь в нашому житті, дано нам на спасіння, бо Божа воля – це наше спасіння, наше вічне щастя в Його любові, в раю. Господь краще знає, що нам буде корисним, інколи це є те, що нам неподобається. І коли відкидаємо, то навіть не задумуємось, що поряд з цим відкдидаємо цей ключ до райських воріт.
Отож у цей день по-собливому задумаймось: чи приймемо ми наші хрести, як дар Божий, чи відкинемо їх і тим самим не дозволимо Богові спасти нас?
Коли приймаймо всі ситуації, як Божу волю, вияв Його любові до нас, то навіть в найважчих моментах життя можемо сказати разом із Христом: “Отче, коли Ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а Твоя буде воля” (Лк. 22, 42).
Довірмось Богу, приймімо і несімо з радістю наші хрести, бо вони допомагають нам увійти до раю, до цілковитої єдності з Богом.
Вшановуймо сьогодні і по всі дні нашаго життя виставлений хрест, як знаряддя нашого спасіння і прославляймо жертвенне життя, хресну смерть, погребення, воскресіння і на небесах сидіння з надією, що і ми цього зможемо удостоїтись.
Сімейний відео-катехизм на тему Хрестопоклінної неділі