Їду у поїзді, дивлюся у вікно і думаю про одну людину, а радше згадую нашу останню розмову… Мої глибокі роздуми перериває хтось дуже необережний, бо сідаючи напроти мене, зачіпив мої ноги. Коли я повернув голову у його бік, щоб виявити своє незадоволення, я ще більше Читати далі Як на довго чудо залишається чудом? Або: що зробити для того, щоб життя було чудесним чи пречудним? →