Хто з нас без гріха? Хто ніколи не робив помилки? Хто скаже, що він бездоганний? У кожного з нас є темні місця в історії нашого життя, які далеко не були найкращими, деякі недосконалості нас переслідують ще й по-сьогодні.
Поглянемо в наше минуле і побачимо, що нічого безслідно не пройшло. Добрі справи принесли нам добрі плоди, а погані вчинки відбилися своїми поганими наслідками. Каже народна мудрість: “Рано чи пізно все боком вилізе”.

Можемо зауважити, що у житті ми навчилися через таку просту логіку. Коли бачили добрий результат, то хотілось повторювати, а коли був поганий наслідок, то ми обминали, навіть, нагоду повторити те, що нам принесло шкоду. Так, шукаючи кращого, розвивається ціле людство.

Можливість виправити, покращити, змінити – це справді дар від Бога, який є виявом Його любові до нас. За це маємо бути Йому вдячні та належно використовувати цю нагоду. Бо…
Бо в цьому світі все змінюється, але всьому приходить кінець і цим змінам також
Прийде час, коли почнеться вічність, тобто не буде кінця. Саме тоді вже не буде можливості змінитися, не буде такої потреби.

Розповідь про Остаточний суд (Матея 25:31-46) чітко оповідає:  “Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів;”  “І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне” Саме ці слова показують логічний кінець, у якому не буде змін, буде початок іншого життя. Життя, яке приготоване нема ще з початку сотворення світу.

Живемо на цій землі, щоб приготуватися до надземного життя, до життя вічного
Не повинні звертати увагу і вдатися на спокусу, дивлячись на інших, котрі живуть так, ніби це земське життя є вічним. Ми знаємо добре, що всьому приходить кінець. Тому не обманюймо самі себе. А кому не достатньо доказів нехай побуває із людьми, які залишають це життя, нехай побачить реальність того, хто відчуває своє переставлення. Кожна смерть і похорон – це німі лекції про скінченність цього життя. Хто пережив клінічну смерть чи щось подібне, той згадує, що за закритими очима відкривається інший простір…
Приходить Благословенний час Посту
Якщо запитаємося зараз себе: куди ми йдемо, то відповідь буде проста: Йдемо на зустріч вічності. Якою вона буде для нас?
У часі посту буде можливість зробити ще один крок на зустріч вічності, але не у значені часу, коли приближуємося, а у значенні місця: – де будемо?
Задумаймося над тим, ким ми зараз себе почуваємо, що часто присутнє у нашому житті, і так можемо побачити, яка буде наша вічність. Бо наше позаземне життя є відбитком нашого земського. Хто не шукав Бога і всього, що є Божим за цього життя, то чи зможе Господь насилувати бути із Ним у вічності? Якщо хтось постійно перебував у смутку та журбі, невже Господь може помістити його у місце вічної радості? Якщо хто не поширював братньої любові між людьми, невже Господь може помістити його у Царство Любові? Господь вирішить, де ми будемо, але ми дуже Йому допомагаємо зробити цей вибір.
Отже зараз може стати зрозуміло чому, якщо залишимо погані помисли, діла і почнемо заміняти їх добрими, то ми можемо змінити нашу вічність у сторону вічної радості. А хто вже на цій дорозі, то може ще більше себе утвердити. Бо змінюючи наше теперішнє життя, змінюючи нас самих, ми змінюємо наше майбутнє, нашу вічність.
А коли скінчиться наш хід життя і предстанемо перед Ликом Божим у Його могутності та славі то, яка ж буде велика радість, коли почуємо ці слова:
“Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу”.

А який буде смуток, коли хтось почує: “Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його”? Але то таке… хто, що собі вибирає, то і має. А ти що хочеш мати? Що говорить про це твоє життя?