У притчі “про Доброго батька” можемо ще раз подивляти Велику Любов батька до сина. Можливо на перший раз виглядає, що батько був дуже наївний, бо дозволив синові розтратити все своє майно, але дивлячись на завершення притчі, побачимо, що батько хотів лише одного – показати свою жертвенну любов, що є безкорисливою, нематеріальною, безумовною. Правдива любов, котра вміє чекати, прощати і, навіть, втрачати. Любов, котра хоче одного – добра для іншого, щоб той був наповнений любов’ю. батько хотів, щоб син любив так, як батько. Читати далі Наївність Доброго Батька чи Любов, яка змінює і уподібнює→
Наше християнське життя – це не випадок, це поклик Бога скерований до людини. В часі сотворення Бог вдихнув життя в людину. Так сталось перше покликання: покликання від небуття до буття! Бог дарував людині все, що є у цьому світі, забезпечив усім, щоб життя було безпечним та радісним: цим самим покликав до життя в повноті. Бог сотворив Людину чоловіком і жінкою, показуючи серйозність свого наміру сотворити на образ і подобу, бо покликав до спів-сотворення, тобто продовження того, що почав Всевишній Творець. Це було покликання до уподібнення до Бога.
Дорогі у Христі, із неділею “Про Митаря і Фарисея” ми наближуємося до зустрічі із Великим Постом.
Ці дві особи, які дуже подібні до нас, наштовхують нас до думки: “Хто я є перед Богом?” Бо і ми приходимо до Божого храму і ми також молимось. Ми також відчуваємо на собі таємничість у розмові із Богом. Цій зустрічі людина промовляє з повноти свого серця до свого Творця. Людина виливає все, що є в середині. Це твориться у храмі, Домі Божому, у кожному місці, де відчуває присутність Бога і де захоче почати з Ним розмову. Отож, хто я є перед Богом? Читати далі Хто я є перед Богом? – Митар чи Фарисей→
Дорогі у Христі браття і сестри, Торжество хрищення Ісуса у християнській традиції має назву Богоявлення. Ця назва бере початок із Євангельського опису події хрищення Божого Сина. В часі обряду сталося об’явлення Пресвятої Трійці. Бог Об’явився людям.
На третьому часі в навечір’я празника молимось: “Трійця, Бог наш, себе сьогодні нероздільно явила, бо Отець об’явленим свідоцтвом заявив споріднення. Дух же у голубиному виді зійшов із небес, Син свою пречисту голову склонив Предтечі і хрестившись, визволив людей із неволі, бо Він чоловіколюбець”. Бог став видимим і торканим, і почутим. Саме тому у цьому обряді стається Таїнство: вірою переживаєш дію Бога. Читати далі На Богоявлення пригадуємо об’явлення Бога і в нашому житті→
Благочинність сьогодні ціниться
Бути спонсором – це престижно і приємно. Спонсорів шанують і називають їх добрими людьми. Деколи, щоправда, дивно виглядає спонсор і добра людина в одному обличчі. Справа в тому, що можна бути спонсором зла, навіть, не зауважуючи цього. Для прикладу буде наш славний інтернет.
У сучасному світі з’явилось дуже багато інформації та її джерел. Раніше був значно простіший зв’язок між людьми, хоч і бідніший на “інфу”. Читати далі Будьмо уважні, щоб не стати спонсором зла→
У притчі “про Доброго батька” можемо ще раз подивляти Велику Любов батька до сина. Можливо на перший раз виглядає, що батько був дуже наївний, бо дозволив синові розтратити все своє майно, але дивлячись на завершення притчі, побачимо, що батько хотів лише одного – показати свою жертвенну любов, що є безкорисливою, нематеріальною, безумовною. Правдива любов, котра вміє чекати, прощати і, навіть, втрачати. Любов, котра хоче одного – добра для іншого, щоб той був наповнений любов’ю. батько хотів, щоб син любив так, як батько.
Наше християнське життя – це не випадок, це поклик Бога скерований до людини. В часі сотворення Бог вдихнув життя в людину. Так сталось перше покликання: покликання від небуття до буття! 
Дорогі у Христі, із неділею “Про Митаря і Фарисея” ми наближуємося до зустрічі із Великим Постом.
Дорогі у Христі браття і сестри, Торжество хрищення Ісуса у християнській традиції має назву Богоявлення. Ця назва бере початок із Євангельського опису події хрищення Божого Сина. В часі обряду сталося об’явлення Пресвятої Трійці. Бог Об’явився людям.
Благочинність сьогодні ціниться