Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною ІСУС
Сьогодні, у цю Хрестопоклінну неділю для кожного з нас є чудова можливість задуматися над словами: Життєві труднощі, невигоди, проблеми, терпіння, хрест і т.д.
Хтось може посміхнутися і дорікнути: а навіщо нам їх пригадувати і думати над ними, коли ми кожного дня стикаємося із ними? Коли ми тільки і мріємо про те, щоб вони нас залишили хоча би на мить? Коли лише одна згадка про ці слова навіює нам та іншим смуток і печаль?
Після Богослуження жінка підійшла до священика і попросила поблагословити хрестик, який нещодавно придбала. Вона простягнула долоню, на якій виднівся великий золотий хрестик і з піднятим тоном промовила: «Ось погляньте, який він красивий. Я спеціально вибирала такий величавий та з багатьма орнаментами. Я вже приміряла, мені і до мого одягу гарно підходить. Буде приємно його носити і зовсім несоромно перед людьми.» 
Чоловік, стоячи біля стін храму, почав розказувати жарт у колі друзів, що щойно вийшли із Служби. У самому розпалі смішної історії надійшов священик і тоді уста жартівника замовкли. На здивований погляд друзів, котрі хотіли дослухати до кінця кумедну історію, він напівшепотом сказав: “не при отцеві буде сказано!” І всі знову засміялись, дивлячись в сторону священика. 
Після святочного Богослужіння в день великого празника громада вітала свого духовного пастиря. Від імені усіх слово мала сказати парафіянка, яка відзначалась простотою свого характеру. Із глибоким спокоєм промовила: “У цей радісний день, Вас недостойний отче, хочемо привітати із ….” а далі вже не було чути лагідний і спокійний голос. Бо, почувши слова “недостойний отче”, хто почав шуміти, а хто голосно обурюватися, а хтось відібрав мікрофон. Радісне обличчя священика поступово набирало вираз глибокого подиву… У цей час хор стрімко заспівав “многая літа” і все якось згладилось.