Віра – це дар спасіння для тебе і через тебе для твоїх ближніх?

Дорогі браття і сестри, уривок про уздоровлення розслабленого нам пригадує про великий дар, який приніс нам Господь: це дар отримувати прощення за наші гріхи.

Раніше люди могли лише про таке мріяти, або надіятися, що Бог простить гріхи, а тут чують слова: прощаються тобі гріхи. Такого ніхто не міг раніше казати, адже гріх – це не тільки просто поганий вчинок, це вчинок проти Божої Любові. Лише Бог може простити гріх, бо провина є перед Ним.
Ось, тепер з приходом Сина Божого, Бог є серед людей видимий, Його можна почути. Він озвучує ознаку Своєї любові: прощаю тобі!

Звичайно, що це викликало обурення у людей, які не розпізнали в Ісусі Сина Божого. Він на знак правдивості слів зціляє розслабленого чоловіка. Чоловік встає: піднімається з гріха, піднімається і відновлюється достойність вільної людини.

Віра – це дар не тільки для особистого спасіння Читати далі Віра – це дар спасіння для тебе і через тебе для твоїх ближніх?

Тоді, коли Господь любить тебе більше, ніж матеріальне добро

дорогі браття і сестри у Христі, в історії про біснуватих з Ґадарин краю ми можемо дізнатись і про велич Божої сили, якій підкоряються злі духи, і про велич Божої любові, якій підкоряється Він Сам, коли шанує вибір людей, котрі бажають, щоб він їх покинув.

Минулої неділі ми говорили про поганського сотника, котрий прийняв Спасителя, а тепер ми згадуємо про інших поган, які прогнали Ісуса і відкинули Спасіння, незважаючи на явні чуда і знаки. Читати далі Тоді, коли Господь любить тебе більше, ніж матеріальне добро

Якщо Ісус прийде сьогодні, то чи зустріне Він таку віру, як у сотника?

дорогі браття і сестри у Христі, слова Ісуса звернені до сотника, можуть нас здивувати: «Істинно кажу вам: ні в кого в Ізраїлі я не найшов такої віри.»
Адже сказано було до людини, яка не була з числа вибраного народу, але яка була відкрита на самого Христа.
Цей сотник мабуть не знав багато про Бога, але багато довіряв Христу.
Цей поганин заради свого слуги пішов на приниження і благав про одужання, і мимоволі засвідчив, що може зробити відкритість людини на Бога. Читати далі Якщо Ісус прийде сьогодні, то чи зустріне Він таку віру, як у сотника?

Обоє такі різні, але такі єдині у наслідуванні Христа

Дорогі браття і сестри у Христі, у це торжество верховних апостолів ми згадуємо їхню мученицьку смерть у Римі та водночас народження до Неба, якого так сильно прагнули, до якого йшли, наслідуючи Христа Спаса.
Апостоли своїм прикладом показали нам, що це можливо піти за Христом не залежного від того, яке у тебе походження чи статус, яка освіта чи праця, який сімейний стан чи вік, характер чи таланти.
Адже обоє були такі різні між собою, але об’єднані у любові до Христа. Кожний з них відчув Божу Любов у собі, кожен був спонуканий віддати все своє життя задля свідчення цієї любові. Читати далі Обоє такі різні, але такі єдині у наслідуванні Христа

Не клопотатися сучасній розвинутій людині?

Дорогі браття і сестри у Христі Ісусі, чути слова Христа з Євангелії від Матея 6, 22-33, щоб не клопотатися, сучасній людині не зовсім зрозуміло. Може вухами ми їх чуємо, але серцем кажемо, що це неможливо. Чи Христос помилився? Чи може ми відійшли так далеко від Христа, що Його слова можемо поставити під сумнів. Та все ж де є ця трудність сучасної людини у прийнятті слів Євангелії, яка для багатьох християн стала дорогою спасіння.

По-перше, що життя сьогоднішньої людини побудовано на клопотах: ми завжди маємо чим журитись, нам завжди чогось не вистачає, у нас завжди мають бути проблеми, бо то таке життя – як ми кажемо не раз. І коли все добре, то нас це вже насторожує. Зауважмо, ми вже звикли жити журячись, і це стало «нормальним». Хоча десь глибоко в нашому серці ми відчуваємо, що може бути по-іншому. Коли зупинимось і поглянемо на наше життя зі сторони, то зауважимо також, що багато є зайвого, саме це нас відволікає від мирного і спокійного життя. За уважимо, що багато штучного нам нав’язують і це відволікає нас від основних цінностей радісного життя. Прикладом є багато новизни так званого сучасного прогресу, якому ми жертвуємо багато нашого часу і сил. Так виходить, що ми самі собі створюємо зайві клопоти і звикаємо до такого клопітливого життя, і потім нарікаємо, що важко жити. Читати далі Не клопотатися сучасній розвинутій людині?