Остання сповідь, або остання брехня
Вмирає чоловік. До нього заходить священик, щоб допомогти Йому примиритися із Богом і відійти у вічність із чистою душею. Оскільки чоловік ніколи не сповідався, то йому дали зразок по якому потрібно готуватися. Це мало би допомогти бути спокійним на сповіді, хоч першій і мабуть останній. Чоловік був свідомий, що це мабуть останні години земного перебування.
В голові пролітало життя, а уста несміливо називали гріхи. З кожною хвилиною ставало все спокійніше, бо чоловік звільнявся із тягарів, що ніс ціле життя і йому ставало легше. Згідно написаного в молитовнику він на останок промовив: “каюся щиро і обіцяю навернутися …”
На якусь хвилину священик зупинився і непередбачено задумався. Здивовано повторив: навернутися? Прочитати все »
Входимо у піст блаженними, щоби залишитися ними
Дорогі браття і сестри об’єднані у пошуках блаженності, у цю вже четверту неділю Святого Посту після роздумів над хрестом, над трудностями у нашому житті, які були у минулу неділю, ми чуємо сьогодні слова Спасителя про Блаженства.
Блаженство часто відносимо до стану щастя. Щастя бажаємо собі та іншим, про нього мріємо, робимо все, щоб його мати.
Де є це щастя? Чи воно існує, якщо люди ціле життя його шукають і коли приходять труднощі, то почуваються нещасні, а коли зустрічають смерть, то переживають повне нещастя?
Христос не від світу цього і Його розуміння самого щастя не є в розумінні цього світу, хоча не виключає можливість осягнути стану блаженства, ще тут на землі. Прочитати все »
Дві ікони: давня і сучасна, але одна суть
Юнак зайшов до храму і почав молитися… Його погляд був звернений додолу, та насправді – на образок, котрий тримав у руках.
Помолившись він сів на лавку, що була при стіні і занурився у роздуми. Можна було зауважити, що він час від часу перевертав іконку, дивлячись то на лицеву сторону, то на зворотню.
Старенька бабуся підсіла на лавку поруч… Вона зауважила, як хлопчина довго вдивлявся у фотографію двох жінок, яку потім повертав і вже виднілася ікона Спасителя, розп’ятого. За якусь хвилю завязалася розмова. Бабуся не могла стриматися від цікавості взнати про таємний обряд перевертання ікони, що робив хлопець. Прочитати все »
Входимо у піст із хрестом, щоб нести його з любов’ю
Дорогі браття і сестри об’єднані у терплячому Христі. У цю третю неділю Святого Посту ми виносимо урочисто хрест, щоб його почитати. Чи можемо ми почитати те, що не любимо? Чи можемо ми цілувати те, що нам не до вподоби? Уважаймо, щоб під цим поцілунком не був «поцілунок Юди»: на зовні одне, а в середині – інше. Сьогоднішній поцілунок хресного дерева нехай буде поцілунком: вдячності за все, що Господь Бог дає, поцілунком любові, котра єднається у милосерді, поцілунком довіри, що виявляє підтримку. Прочитати все »
Входимо в Піст із іншими, щоб відновити між нами єдність
Ось ми вступили у Другу неділю Великого посту. Цей час посту має бути часом відновлення нашого уподіблення до Бога. Ми, люди, сотворені на Його образ і подобу.
Бог хоч і єдиний, але у Трьох особах. Ми їх іменуємо окремо, але Отець, Син і Святий Дух між собою нероздільні. Ця єдність існує завдяки їхній сутності та взаємній Любові.
Без любові не можливо існувати разом. Лише взаємна любов може пов’язати, утримати і дати життя. Господь старається завжди, щоб цей зв’язок любові існував. Знає, що без нього людина, ціле людство приречене на загибель. Прочитати все »
Нелегко радіти з радісної новини, коли вона має грішні обставини
Бути священиком нелегко. Бувають такі ситуації, коли твоє серце не може наповнитися радістю, хоча тобі звіщають радісну вістку. Ти не можеш радіти, знаючи, що зло звело із доброї дороги вірних і штучно навіяло їм радість… Вони радіють по своїй слабкості, а ти не можеш.
Ти не можеш втішатися тим, що зло далі продовжує хитрістю зводити людей, даючи їм короткочасну насолоду, яка дає почуття грішної радості.
Ти – священик, ти не можеш втішатися грішною радістю, ти можеш лише далі продовжувати любити. Твоє серце наповнюється радістю лише надією, що грішник навернеться і буде спасенним. Прочитати все »