Дорогі браття і сестри, слуги один перед одним у взаємній любові.
Перед нами вже останній тиждень Великого Святого посту. Наступна Квітна неділя торжественно уквітчує цей час благодаті, у якому ми мали приготовитися до пережиття Страсного тижня і до дня Воскресіння, і зробити крок до зміни в особистому духовному житті. Вартує ще раз пригадати ціль, яку мали на початку цього посту: відновити у нас упалий образ Божий. Читати далі Входимо у піст, щоб навчитися служити й віддати своє життя
Вмирає чоловік. До нього заходить священик, щоб допомогти Йому примиритися із Богом і відійти у вічність із чистою душею. Оскільки чоловік ніколи не сповідався, то йому дали зразок по якому потрібно готуватися. Це мало би допомогти бути спокійним на сповіді, хоч першій і мабуть останній. Чоловік був свідомий, що це мабуть останні години земного перебування.
В голові пролітало життя, а уста несміливо називали гріхи. З кожною хвилиною ставало все спокійніше, бо чоловік звільнявся із тягарів, що ніс ціле життя і йому ставало легше. Згідно написаного в молитовнику він на останок промовив: “каюся щиро і обіцяю навернутися …”
На якусь хвилину священик зупинився і непередбачено задумався. Здивовано повторив: навернутися? Читати далі Остання сповідь, або остання брехня
Дорогі браття і сестри об’єднані у пошуках блаженності, у цю вже четверту неділю Святого Посту після роздумів над хрестом, над трудностями у нашому житті, які були у минулу неділю, ми чуємо сьогодні слова Спасителя про Блаженства.
Блаженство часто відносимо до стану щастя. Щастя бажаємо собі та іншим, про нього мріємо, робимо все, щоб його мати.
Де є це щастя? Чи воно існує, якщо люди ціле життя його шукають і коли приходять труднощі, то почуваються нещасні, а коли зустрічають смерть, то переживають повне нещастя?
Христос не від світу цього і Його розуміння самого щастя не є в розумінні цього світу, хоча не виключає можливість осягнути стану блаженства, ще тут на землі. Читати далі Входимо у піст блаженними, щоби залишитися ними
Юнак зайшов до храму і почав молитися… Його погляд був звернений додолу, та насправді – на образок, котрий тримав у руках.
Помолившись він сів на лавку, що була при стіні і занурився у роздуми. Можна було зауважити, що він час від часу перевертав іконку, дивлячись то на лицеву сторону, то на зворотню.
Старенька бабуся підсіла на лавку поруч… Вона зауважила, як хлопчина довго вдивлявся у фотографію двох жінок, яку потім повертав і вже виднілася ікона Спасителя, розп’ятого. За якусь хвилю завязалася розмова. Бабуся не могла стриматися від цікавості взнати про таємний обряд перевертання ікони, що робив хлопець. Читати далі Дві ікони: давня і сучасна, але одна суть
Дорогі браття і сестри об’єднані у терплячому Христі. У цю третю неділю Святого Посту ми виносимо урочисто хрест, щоб його почитати. Чи можемо ми почитати те, що не любимо? Чи можемо ми цілувати те, що нам не до вподоби? Уважаймо, щоб під цим поцілунком не був «поцілунок Юди»: на зовні одне, а в середині – інше. Сьогоднішній поцілунок хресного дерева нехай буде поцілунком: вдячності за все, що Господь Бог дає, поцілунком любові, котра єднається у милосерді, поцілунком довіри, що виявляє підтримку. Читати далі Входимо у піст із хрестом, щоб нести його з любов’ю
