Дорогі браття і сестри, уривок з Євангелія від Матея 9:27-35 нам показує, що Спасителю нелегко було сповнювати Святу місію. У боротьбі зі злом та в невтомній допомозі людям, Ісусу Христу часто діставались ще зайві труднощі. При цьому Він не зупинявся, йшов далі.
Дві ситуації доброти і дві невдячності, хоч можливо, і ненавмисної…На прохання віручих сліпців Спаситель повернув їм зір, і “суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це.”, а  в результаті: “ті пішли і розголосили”. Скажемо, і що тут поганого? А що доброго в тому, що не виконали просте прохання? Інколи дрібниці хоч і зроблені “в добрій вірі” можуть принести шкоду.
У Євангелії є випадки, коли Ісус просив, щоб свідчили про діла Божі, а інколи, як це сталось у цій ситуації, він просив мовчати. Багато було такого в місії Христа, що не розуміємо: чому і для чого? Саме тому Ісус просив вірити Йому. Так просто: повірити і зробити, як хоче Він.
Інша історія нам відкриває іншу трудність. Ісус зціляє і повертає мову чоловікові, котрий був опанований злим духом. Хтось дивувався, а хтось і перед усіма обмовив, мовляв:  “Він виганяє бісів князем бісівським!”
Євангелист Матей завершує цей уривок тим, що  попри все: “Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу.”
Ось так, роздумуючи над життям Спасителя, можемо подивляти і наслідувати Його в наполегливості сповнення Божої Волі.
Кожен з нас покликаний сповнювати Божу волю у своєму щоденному житті – це ми називаємо нашою місією.
У Своєму земському житті Син Божий показує, що можуть зустрітися різні перешкоди: як брак підтримки і поваги, як осуд і обмова, як не порозуміння і, навіть, протиріччя, і т.д. Це ознаки гріха, який зіпсував людину і знищив довіру. Та все ж це не означає, що при зустрічі із такими трудностями ми маємо зупинитися.
Потрібно продовжувати сповнювати нашу місію – вионувати Божу волю. Лише Бог єдиний, хто може її зупинити чи змінити.
Можливо й не раз нам прийшла думка не робити більше добра, не любити жертвенно, не допомагати іншим, бо…. бо… бо….
Можливо й вирвались з уст слова розпачу від сподівань, нарікання на інших, а можливо ми вже й залишили у стороні те, про що пообіцяли Богові … на жаль…
Саме цього чекає той, хто нас спокушає.
А що ми ми будемо робити? Коли ми не будемо вірити і робити добро? Що ми будемо робити? Зло?
У молитві “Отче наш” ми висловлюємо  прохання “Хай буде воля Твоя , як на небі так і на землі” і потім за якусь мить ми кажемо: “і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого” У час наших духовних падінь повторюймо цю молитву і пригадуймо приклад Христа, що виконав Свою місію і нам повелів наслідувати Його.