Ісус три роки подорожував і заходив у села і міста. Разом із учнями зустрічав різних людей. Спілкувався із усіма. На дорогах і в селах Господь проповідував, зціляв, утішав. Він не відкидав нікого і ніколи не цурався слухання, діалогу та близькості. Завжди був серед людей, його постійно оточували учні. Учитель багато повчав і багато запитував, поступово відкривався і обʼявляв волю Небесного Отця. На завершення своєї Спасительної мандрівки Ісус уже в третє відкриває Таїнство своїх страждань і своєї прослави. Він служив людям, але ніколи не перечив Волі Свого Отця. Читати далі Ми знаємо чого просимо? Синодальні слухання 5 неділя посту →

Вступні роздуми:

Євангелія від Марка (Мр. 9, 17-31.)нам оповідає про неуспіх апостолів, коли вони не змогли допомогти біснуватому юнаку. Батько юнака підійшов до Учителя і поскаржився на безсилля учнів. Ісус не приховує свого жалю через маловірство, адже час страждань, смерті і воскресіння приближався, а формація апостолів так видається ще не завершена. Учитель спочатку звертає увагу на батька і на його віру, а потім виправляє невдачу апостолів. Юнак звільняється від злого духа. Це все відбувається на очах учнів. Вони згодом у домі та насамоті запитуються: “Чому ми не могли його вигнати?”
Вражає те, що у Євангелії не приховано невдачу учнів і водночас показано, що потрібно робити у такий делікатний час невдачі: важливо не приховувати помилок і не закриватись у собі. Важливо далі залишитися відкритими і далі бути з Учителем. Учитель не відкине, прийме тебе таким який ти є, допоможе. 

Не випадково після цього Ісус знову обʼявив їм про свої страждання, про час своєї прослави на хресті, про свідчення своєї любові, дає немов натяк: я вам далі довіряю. Читати далі Господь це все може вивести до кращого, адже останнє слово завжди за Господом →